Історія справи

Постанова ВАСУ від 09.03.2026 року у справі №280/596/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року

м. Київ

справа № 280/596/25

адміністративне провадження № К/990/34585/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Бевзенка В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №280/596/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року (колегія у складі: головуючого судді Головко О.В., суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.), -

В С Т А Н О В И В:

ВСТУП

Позивачка є суддею апеляційного суду у відставці, а предметом спору в цій справі є наявність її права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2024 року.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 13 січня 2025 року №083850019215 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 68% від суддівської винагороди на підставі довідки Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2024 року №07-37/111;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 виплату, з урахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», перерахованого раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2024 року №07-37/111 з 01 січня 2024 року, виходячи із розміру 68% від суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці. За результатами розгляду її заяви, до якої додано довідку Запорізького апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді станом на 01 січня 2024 року, яка видана на виконання рішення суду у справі №280/2694/24, ГУ ПФУ в Кіровоградській області протиправно відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на те, що згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн., тобто на рівні 2023 року, а тому зміни розміру складових суддівської винагороди, як умови для здійснення перерахунку, не відбулося. Натомість, як зазначає позивач, її право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розрахунку, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, встановлено рішенням суду у справі №280/2694/24, яке набрало законної сили.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 13 січня 2025 року №083850019215 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 07 січня 2025 року відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи із 68% суддівської винагороди, на підставі довідки Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2024 року №07-37/111; зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, перераховане згідно довідки Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2024 року №07-37/111, виходячи із 68% суддівської винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2024 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Ухвалюючи таке рішення, вказаний суд виходив з того, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є неправомірною. Як наслідок, відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року. Натомість судом встановлено, що позивачці не виплачено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, перераховане згідно довідки Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2024 року №07-37/111, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання задоволенню не підлягають, адже заявлені передчасно.

5. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 05 серпня 2025 року скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року та ухвалив у справі нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

6. Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що приписами Законів України про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки (які не визнавалися неконституційними та є чинними) встановлено, що прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн., тому підстав для застосування іншої розрахункової величини для визначення посадового окладу як діючого судді, так і судді у відставці нема. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі виданої довідки. При цьому судом апеляційної інстанції враховано висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24, сформований з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів (2102,00 грн.), починаючи із 2021 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування

7. Не погодившись із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

8. У доводах касаційної скарги ОСОБА_1 порушує питання неправильного застосування апеляційним судом положень законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, врахування ним висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у її постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, який не підлягав застосуванню, а також неврахування висновків Верховного Суду у інших справах щодо застосування відповідних норм права у схожих правовідносинах. Вказує й на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права саме у питанні здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду, визначеного на підставі статті 130 Конституції України, статті 135 Закону №1402-VIII, положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено 01 січня відповідного календарного року).

На переконання скаржниці, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), є неправомірною. Як наслідок, ГУ ПФУ в Кіровоградській області протиправно відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі відповідної довідки Запорізького апеляційного суду про суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. 15 серпня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 15 серпня 2025 року) справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.

11. Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.

12. Відповідачі, отримавши ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористалися.

13. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

14. У зв`язку із відпусткою судді Коваленко Н.В., що унеможливлювала її участь у розгляді справи, на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (протокол від 26 січня 2026 року) та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Бевзенко В.М., Рибачук А.І.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

15. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 2023 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

16. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі №280/2694/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, зобов`язано Запорізький апеляційний суд направити судді у відставці ОСОБА_1 та надіслати до ГУ ПФУ в Запорізькій області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

17. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі №280/2694/24 Запорізьким апеляційним судом видано довідку від 05 грудня 2024 року №07-37/111 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року.

18. Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі виданої Запорізьким апеляційним судом означеної вище довідки.

19. Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 13 січня 2025 року №083850019215, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку, посилаючись на те, що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн., тобто на рівні 2023 року, а тому зміни розміру складових суддівської винагороди, як умови для здійснення перерахунку, не відбулося.

20. Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її права на отримання відповідного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулася до суду.

Позиція Верховного Суду

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах й дотримання процесуальних норм, виходить з наступного.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

24. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

25. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

26. Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

27. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

28. Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

29. Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

30. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

31. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає 2920 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн.

32. Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

33. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

34. Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

35. Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018).

36. 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

37. Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону №1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання, означену в його преамбулі, є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

38. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

39. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

40. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

41. Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

42. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

43. Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

44. Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

45. Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

46. Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

47. Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн. був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

48. Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

49. Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

50. У цьому аспекті також слід зауважити, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

51. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

52. Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

53. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є протиправною.

54. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі №580/2522/24, від 13 листопада 2024 року у справі №200/1707/24, від 20 лютого 2025 року у справі №420/3716/24.

55. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і сформулювала наступні:

1) у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

2) для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня, наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

56. Як установлено частиною третьою статті 341 КАС України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

57. Відтак, оскільки постанова Верховного Суду по справі №200/2309/25 ухвалена 17 лютого 2026 року, тобто після подання касаційної скарги (у серпні 2025 року), така правова позиція, яка напрацьована Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з метою забезпечення сталості та єдності судової практики й подальшого розвитку права у відповідній сфері, враховується при касаційному перегляді цієї справи й суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.

58. Підстав для відступу від вказаної правової позиції у цій справі не має, а тому Верховний Суд вважає, що ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відмовляючи позивачці, як судді у відставці, в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на тій підставі, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді, не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII.

59. При цьому колегія суддів вважає помилковим врахування судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в її постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, з огляду на таке.

60. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

61. Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд (зокрема і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими для усіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

62. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності й необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

63. Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 КАС України резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

64. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

65. У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

66. Так, у справі №240/9028/24, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

67. Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року.

68. Отже, відмінність спірних правовідносин і фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши означену правову позицію Великої Палати Верховного Суду без оцінки релевантності такої до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

69. Крім того, постановою від 12 вересня 2025 року №19 Пленум Верховного Суду, керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 7, 50- 52 Закону України «Про Конституційний Суд України», пунктом 5 частини другої статті 36, пунктом 5 частини другої статті 46 Закону №1402-VIII, постановив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн. для цілей визначення посадового окладу судді.

70. Звертаючись до Конституційного Суду України із зазначеним конституційним поданням, Пленум Верховного Суду виходив із наявності підстав для ствердження, що суддівська винагорода (та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) відповідно до Конституції і законів України, міжнародних актів є складовими статусу судді; є гарантією здійснення судочинства незалежним, неупередженим, безстороннім і справедливим судом; поширюється на усіх суддів; такі гарантії є однаковими і не залежать від жодних умов (віку, стажу, посади, юрисдикції суду тощо). Тобто матеріальне забезпечення суддів (суддів у відставці) захищено від зменшення або скасування.

Гарантії незалежності суддів (в частині матеріального забезпечення) повинні бути забезпечені не як матеріальне забезпечення людини, а як особи, що займає посаду судді і здійснює судочинство та є представником судової влади, і при цьому має гарантію такого забезпечення незалежно від впливу як інших складових державної влади, так і інших представників судової влади (голови суду, інших суддів, органів, що відповідають за формування судової влади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо).

Приймаючи Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» в частині, що визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн., законодавець фактично встановив інший (менший) розмір винагороди судді, тим самим звузив гарантії незалежності суддів, що суперечить приписам частини першої статті 126 Конституції України.

71. Враховуючи наведене у сукупності, в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду цієї справи неправильно застосовано означені вище норми матеріального права у питанні здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

72. Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що реалізація позивачкою права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці може бути захищена судом за наявності для цього правових підстав в межах строку звернення до суду, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України, оскільки таке право виникає незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України із відповідною заявою.

73. Проте, ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом у ході розгляду справи не приділено належної уваги наведеному і не перевірено в контексті спірних правовідносин дотримання позивачкою строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та, у разі його пропуску, поважності причин для цього й наявності підстав для його поновлення. Хоча такі обставини мають суттєве значення й обумовлюються досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

74. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах: Болдеа проти Румунії (Boldea v. Romania), 15 лютого 2007 р., § 29; Гелле проти Фінляндії (Helle v. Finland), 19 лютого 1997 р., § 60) з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

75. Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні даного спору.

76. Касаційний суд у цій справі позбавлений можливості прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду чи відхилені ними.

77. Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко В.М. Бевзенко А.І. Рибачук